Напрями

Досліджуємо, як реальна мовна поведінка людей змінюється під впливом суспільних процесів: війни, вимушеної міграції, урбанізації, міжпоколіннєвої передачі мови. У фокусі — сфери вжитку кожної мови, її соціальний статус у конкретній громаді та динаміка цих показників у часі.

Емпірична основа — соціолінгвістичне опитування в чотирьох регіонах України (Одещина, Сумщина, Закарпаття, Київ) у межах проєкту «Динаміка мовної свідомості громадян України в умовах війни та міграції», що виконується у співпраці з Інститутом української мови НАН України та Ізмаїльським державним гуманітарним університетом.

Аналізуємо мовну політику не як текст закону, а як живу практику: як державні норми втілюються на регіональному рівні, як їх сприймають місцеві інституції, і яким є розрив між задекларованою та фактичною мовною політикою.

Окрема увага — Закарпаттю, де мовне питання історично тісно переплетене з міжетнічними відносинами й специфікою поліетнічного прикордонного регіону.

Досліджуємо освітні моделі, що допомагають дітям з нацменшин повноцінно опановувати державну мову, не втрачаючи рідної: адитивну й перехідну моделі двомовної освіти, мовне занурення, методику CLIL та академічний білінгвізм.

Практичним результатом стало співавторство керівниці центру у створенні шкільних підручників з української мови для класів з угорською мовою навчання — напрям поєднує теорію з реальною роботою над навчальними матеріалами.

Якщо «Мовна освіта» вивчає інституційні моделі навчання, а «Мовна політика» — нормативні рамки, цей напрям зосереджений на повсякденній, неформальній стороні багатомовності: як родини вирішують, якою мовою говорити вдома, як мови змінюються з покоління в покоління, як багатомовність виявляється в побуті й публічному просторі поліетнічних громад.

Методологічно напрям спирається на метод мовних біографій — глибинні наративні інтервʼю про історію особистого мовного досвіду.

Мовна ситуація в Україні неоднорідна: досвід Закарпаття, найглибше дослідженого регіону центру, відрізняється від досвіду Одещини чи Сумщини. Порівняльний погляд дає змогу побачити, які мовні процеси є загальноукраїнськими, а які — специфічно регіональними.

Окрема увага — прикордонним територіям: як близькість державного кордону й історична поліетнічність впливають на мовну свідомість мешканців регіону.

Досліджуємо, як вимушене переміщення трансформує мовну ідентичність людини: перехід на іншу мову спілкування, зміну ставлення до рідної й державної мови, мовну адаптацію в новому середовищі — і те, наскільки ці зміни тимчасові чи стійкі.

Дослідження спираються на глибинні інтервʼю з переселенцями з різних регіонів України і є складовою проєкту «Динаміка мовної свідомості громадян України в умовах війни та міграції».