Мовні біографії війни: українські науковці за підтримки швейцарських партнерів досліджують, як стрес і міграція змінюють мовний та соціокультурний код

На базі НДЦ соціології мови, який функціонує при кафедрі соціології і соціальної роботи УжНУ, триває виконання наукового проєкту «Динаміки мовної свідомості громадян України в умовах війни та міграції» за фінансової підтримки Центру управління та культури в Європі (GCE-HSG) Санкт-Ґалленського університету (Швейцарія).

Створення підрозділу в травні 2023 р. стало інституційною відповіддю на виклики, пов’язані як з подоланням спадщини колоніальних мовних деформацій, так і з екстремальними обставинами повномасштабної війни на території України. У стратегічному партнерстві з Групою соціолінгвістики Інституту української мови НАНУ ужгородські науковці зосереджені на аналізі трансформації мовної та соціокультурної ідентичностей внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах нового територіального середовища. Використовуючи інноваційні якісні методи, зокрема глибинний аналіз мовних біографій переселенців, дослідники вивчають, як екстремальні обставини впливають на мовну свідомість і поведінку населення.

Позитивно, що навесні 2025 р. наукова тема дістала міжнародну підтримку: Центр управління та культури в Європі (GCE-HSG) Університету Сент-Ґаллена (Швейцарія) погодився профінансувати дослідницький проєкт «Динаміка мовної свідомості громадян України в умовах війни та міграції», що передбачає проведення соціолінгвістичного дослідження у чотирьох регіонах України – Одещина (південь), Сумщина (північний схід), Закарпаття (захід) і Київ (центр) – висновки якого будуть репрезентовані 2026 р. на науковій конференції в Ужгородському національному університеті.

Розробка має такі ключові цілі: 1) дослідження динаміки мовної свідомості та мовної поведінки корінних жителів досліджуваних регіонів у зв’язку з їхнім етнічним походженням і основною мовою (мовами) спілкування, 2) аналіз трансформації мовної свідомості й поведінки ВПО та їх лінгвістичної й культурної адаптації в нових регіонах, 3) дослідження змін у мовному ландшафті вибраних регіонів у контексті війни, що триває.

Науковці НДЦ соціології мови Ужгородського національного університету (проф. Галина Шумицька, доц. Надія Кічера) у співпраці з науковцями Інституту української мови НАН України (проф. Світлана Соколова, д. філол. н. Оксана Данилевська, доц. Ірина Брага) та Ізмаїльського державного гуманітарного університету (проф. Андрій Колесников, доц. Марина Делюсто) – кожна наукова група зосереджена на своїх завданнях – досліджують зміни в мовній свідомості внутрішньо переміщених осіб на Закарпатті в умовах нового для них мультикультурного середовища, а також уплив активної міграції на мовну ситуацію на Закарпатті як транскордонному регіоні, з одного боку, та близькість кордону з країнами ЄС на мовну свідомість жителів Закарпаття, – з іншого.

Глибинні напівструктуровані інтерв’ю, які науковці продовжують записувати, переконують, що для внутрішніх переселенців важливі як збереження, так і модифікації особистісної і групової ідентичностей у соціокультурному середовищі Закарпаття, яке за своєю природою і давніми історичними традиціями є мультикультурним. Тож адаптація в ньому потребує відкритості з обох боків: внутрішніх переселенців і місцевого населення, яке хоче про себе розказати, а це не завжди відповідає дійсності. Тому апробація нових механізмів міжкультурної інтеграції та взаємопроникнення мовних і культурних практик на Закарпатті знову на часі. Крім інституційних засобів підтримки та соціальної адаптації мігрантів, важливою в цих процесах є роль громадських організацій, наукових спільнот тощо. Для науково-освітніх інституцій, якою є Ужгородський національний університет, особливо важливою є адаптація молоді, а також вироблення моделей успішної соціальної інтеграції, розробки рекомендацій щодо оптимізації адаптаційних процесів у сучасних умовах тощо.

Київська наукова група працює над узагальненням методологійних підходів до вивчення мовної поведінки населення, а також вивченням соціоментальних та лінгвальних механізмів переходу з російської мови на українську в умовах повномасштабної війни. У зв’язку з цим у фокусі дослідження передусім мовні біографії осіб, що змінили основну мову спілкування з російської на українську, а також етнічних росіян та етнічних українців з першою російською мовою, які проживають у столиці та Київській області, в м. Суми та Сумській області (постійні мешканці і переселенці). Крім того, науковці провели анкетування на мовну тематику серед курсантів військового ЗВО, результати якого узагальнені в статті «Мовна трансформація молоді у військовому середовищі під час повномасштабної війни» (буде опублікована в 4 номері ж. «Українська мова» за 2025 р.).

Спостереження над динамікою мовної свідомості різних етнічних груп півдня Одещини (в регіоні мешкають українці, болгари, молдовани, румуни, гагаузи, албанці, липовани та роми) у центрі уваги ізмаїльської групи, яка констатує, що представники усіх етнічних груп стали визнавати важливість української мови як державної, як етноконсолідаційного чинника, як фактора збереження державності України, а також ставитися до неї як до мови престижної, із позитивними естетичними, емоційно-оцінними та асоціативними характеристиками. Особливі зміни мовної свідомості демонструють й етнічні росіяни, зокрема липовани, які, втративши підтримку свого діалекту з боку літературного стандарту, усвідомлюють зауважену важливість української мови.

При цьому дослідники наголошують на важливості урахування особливостей менталітету етнічних груп: наприклад, липовани, які зазнали свого часу гонінь від Російської імперії, не є симпатиками сучасної Росії; гагаузи, незважаючи на слабку розвиненість свого літературного стандарту та його подібність до турецького діалекту, залишаються міцним етносом, важливим об’єднавчим началом якого є православ’я, що відрізняє їх від турків; роми, у зв’язку зі своєю національною специфікою соціальної поведінки (часта зміна місця проживання, поширення залучення їх до кримінальної діяльності), по-перше, не були відбиті повною мірою попередніми переписами населення (насправді їх значно більше), а по-друге, зберігають свою мову всупереч відсутності її літературного стандарту й ромської мовної освіти, адже використовують її як арго (мову, яку не розуміють інші етноси). Тож інструменти для моніторингу мовних змін на півдні Одещини, окрім питань, пов’язаних з трансформацією мовної свідомості стосовно української та російської мов, їх літературних форм, передбачають також розширені питання щодо зміни мовної свідомості стосовно діалектних форм національних мов і їхньої кореляції із формами літературними.

Результати дослідження трансформаційних процесів, зокрема в аспекті мовної ідентичності, матимуть прикладне значення, адже реалізація проєкту передбачає створення комплексної бази даних про мовну ситуацію в регіоні/регіонах, розробку нових методологійних підходів до вивчення мовної свідомості населення в умовах війни, розвиток регіональної експертизи в галузі мовної політики, архівування матеріалів про мовну ситуацію воєнного часу, збереження свідчень про мовні трансформації воєнного періоду та ін.

При цьому можуть збагатитися й теоретичні знання стосовно того, як екстремальні обставини впливають на мовну свідомість і мовну поведінку людей, що матиме значення для вітчизняної та світової соціолінгвістики. До того ж дослідження дозволить краще зрозуміти взаємозв’язок між травматичним досвідом війни та змінами в мовній свідомості населення, що важливо для розробки програм психологічної підтримки та реабілітації й розробки нових механізмів мовної та соціокультурної інтеграції/реінтеграції.

Проф. Галина Шумицька, керівниця НДЦ соціології мови УжНУ
Джерело: Сайт УжНУ

• Соціолінгвістика
• Мовна ідентичність
• Мультилінгвальність
• Мовні біографії
• Університет Санкт-Ґаллена